Колись мені приснився сон,
Що одиноко я стою у церкві,
А церква переповнена людьми
Лиш я стою одна немов на сцені.
А вчора справдився мій сон
В забиту людьми церкву я прийшла
Для мене лиш були рідні очі із ікон,
Бо в церкві люди не з мого села.
Ці люди з іншої країни,
Чужою мовою там славили Христа,
А я чужа стояла поміж ними,
І тихо плакала моя душа.
А серце розривалось на частини,
І навіть капнула з очей сльоза,
Бо не було, там не було родини
Лиш моя постать, як завжди, одна.
́
