Вповні місяць - і сни недоладні,
Кожна зірка у небі - це знак.
Наче речення складнопідрядні,
Що уточнюють - де ти і як.
То угору ідеш мимоволі,
То у прірву летиш стрімголов.
І ворожать шумливі тополі
На життя, на добро, на любов.
В болотах віщих снів поторочі
Поділяють твою самоту.
Там від страху вмирають щоночі,
Воскресають на ранок в поту.
І коли твою пам’ять полинну
Заховають у темні рови,
Ти почуєш: Не бійся, мій сину!
Прокидайся, минулось, живи.
