Кожної ночі помирала та
Сама весела, сама стійка
Кожного дня сміялася та,
Яка в темноті на колінах стояла
І свої білі крила обрізала.
Обрізавши крила стала всевладна вона
Ох погляньте, тепер на колінах сам Сатана!
Перед безкрилою він молитви читав
і ледь прошептав
"Богине моя, я тепер твій
Дозволь коханим твоїм бути
І дотик твоїх губ відчути".
На що відповіла вона:
"Тепер я твоя княжна,
Твоя ікона і твоя Богиня.
Запам'ятай, я більше не раба
тому і раб мені не треба"
Чекала безкрила на того, кого кликала кожну ніч
Тепер вона бачить його,
Тепер Смерть іде їй на зустріч.
"Що ж ти зробила, царице моя?
Твої очі пусті, губи сухі
І де ж душа твоя?"
Дівчина стояла тихо, гордо
після промовила твердо:
"Де ти був, коли я стогнала від болю?
Де ти був, коли просила я про допомогу?
Я як птаха в клітці билася на волю
Чи, можливо, потрібно молитися Богу?
Так, мої губи сухі, а очі пусті
І тепер ти в моїй власті.
Так, я цариця твоя,
але ти..."
"Але я твоя найпотужніша зброя"