Слова, слова... Потік порожніх слів...
(Навчився говорити ти нівроку).
Та не вартує жодне слово поки,
Того, що слух мій чути б захотів.
"Стелити м'яко" ти словами звик,
Вони ж як дим щезають у повітрі,
Мов тінь, що розчиняється у світлі...
І ти, в потоці слів порожніх, зник.