Згубились рими
Писати б щось, та десь згубились рими,
Розсіялися маком всі думки,
Душа торкає щем, і разом з ними
Приспана в осені, хоч весняні струмки.
Жевріє день, ожили незабудки,
Фіалкою запахло навпростець,
Лишень душа, мов чорна, чорна грудка,
Де ніби світ торкнув сумний кінець.
Усе змішалось - війни, фарисейство,
Корону смерті вдяг нам дикий світ,
Не бачачи Господнього мистецтва,
Коронавірус пише нині звіт.
Де хочеться сміятися у небо,
Веселку малювати на вікні,
І Бога величати у потребах,
Й пісні співати, світло - неземні.
Писати б щось, та плачуть нині рими,
Ридає світ смертельно злим дощем,
Душа торкає крик - приспить із ними
І сум і біль - й, в смаку полину, щем...
(С) Леся Утриско