Я чула, що вони не відчувають болю,
Їм зручно у клітках, не просяться на волю.
Казали: фуа-гра – смачненька страва.
Я чула й те, що в них немає права…
Рекламували: шуби зараз модні.
Брехали вчора, брешуть і сьогодні.
Хтось стверджував: «У них душі немає.
Це засіб тестування. Ніхто не постраждає».
Я чула сміх в місцях, де плакали дельфіни…
Моє суспільство, необхідні зміни.
Моє суспільство, я шокована тобою,
Жорстокістю, брехнею злою.
Моє суспільство, ти мене шокуєш.
Тобі не можна з них знущатись. Чуєш?
Моє суспільство, ну чому ж ти негуманне?
Тебе колись вважала бездоганним,
Та зараз все оцінюю критично,
Борюсь за рівність видів фанатично.
Джеральд Даррелл казав: у тварин немає депутатів, що захищають їхні інтереси у парламентах, вони не можуть вийти на демонстрації на свій захист...
Біда в тому, що люди це все знають, а все одно залишаються... людьми. Шлунок переважує усе.
Ви мене дивуєте своєю багатогранністю, Miafina. Гарний вірш, актуальна тематика 
чудовий вірш 
Проникливо
