У ніжності вітру загубились слова,
А з ними й думки бажання і мрії,
Й від подиху часу настала епоха нова,
Холодом снігу укривши чорнії вії.
Й під ногами уже не трава і не цвіт,
А крига, сніги й густі заметілі,
І бажання змінилися під плетивом літ,
Що курличуть тепер, як птахи відлетілі.
Захід сонця малює пройдений шлях,
А з ним і тривоги ранньої мрії,
Що навіки на твоїх устах,
Закарбували дні для вічності тії.
Повернись, повернись, й по забутих стежках,
Віднайди, своє перше бажання
Те, що не згадане в жодних книжках ,
Те, що в дарунок принесло болюче чекання.
І загубившись в безмежнім пустому блуканні ,
Що в душі пропалює глибокую, темную дірку,
Спробуй, ще раз при ясному смерканні ,
Віднайти свою першу запалену зірку.
