Клубочиться туман шляхами. Куди веде? Не видно. Та чи має це якесь значення? Вперед. Що там? Прірва? Ріка шумить? Зустріч? Не чекав нічого, тільки б вперед, хоча у такому тумані дорога втрачає значення, напрямок не важливий. Наосліп під владу звуків Хто там ховається?
Там, за туманом лише омани, там тільки мрії, що не здійснилися. Чи тільки? Найменший з острахів? Чого ж вже боятися? Туман не пробачить. І все ж зупинитися тут? Навіть руку не простягнути? Рука тоне в тумані. Чи є ще щось поза? Важка задуха напирає на груди, якщо зупинитись поглине цілком.
Кожен крок вириваю у тієї пелени непроникної, кожен рух як із сну видиратися. Навіщо? Просто із впертості, щоб відчути, що ще живий.
