***
Вернутись в марево задавнених мелодій,
У царство мрій,
В осінній сум нічної прохолоди,
У час надій.
В те дивне місто з запахами кави,
Де був наш дім,
Де ми були наївні й не лукаві
І – молоді.
Де в давніх мурах бродить осінь
Й жовтіє світ,
Де вітер спомини приносить
З туману літ.
Де смак поезії, вина й кохання
Дурманить кров,
Де все було уперше і востаннє
Й не буде знов.
Відчути біль покинутих мелодій
Як серця стук.
І щоб за все – найбільша нагорода
Твій дотик рук…
***