Герой помер, нехай живе наступник
В його палаці, в ліжку з бахромою,
Такою давньою, як ветхий балдахін,
Що небом був йому із королевою.
Але завжди виходить так, що світ,
Вмирає з тим хто був йому заступник,
А той, що тихо слідує за ним
Приймає титул, як приймає Клавдій.
І жаль, коли над ложе в небеса,
Вдивляється утішена дружина,
Що любить більше тінь і милий сон,
Коли лежить під ним і балдахіном.
Коли вона і він безрідну кров
Розмішують до кольору перлин,
І жах який, коли в порожній мушлі,
Ніколи не появиться герой.
