дивимося на вас, та й гадаємо думку:
на що ви тепер сподіваєтеся? в чому б вам пофортунило?
навіть якщо на вас, мов цеглина з нічного неба,
впаде подарунок абсурду, й якесь виняткове щастя,
це вам не допоможе вийти звідси живими.
страх – це буде останнє, що відчуватимете
перед смертю. а зараз сконцентруйте увагу, не бійтеся:
дайте собі останній шанс зробити що-небудь правильно.
дозвольте вашій нікчемності зробити велике діло.
ваші душевні сили вичерпано, ваші чуття притуплено,
кому вам ще довіряти? лиш не самим собі.
а там, звідки ми, не практикують таких
звичаїв, як у вас. там кожен дюйм – як миля,
там кожна війна, як постріл, кожна усмішка, як велике
свято, а кожна людина – як демократичне суспільство.
– знаючи все це, ви можете легко собі уявити,
чому нам так весело й смішно у вашім червонім колгоспі.
ув'язнений світ, за нашим уявленням, має кричати від болю.
ви не маєте навіть вождів, на кого складати провину.
ця людська жадоба! – вона руйнує всю екосистему.
дуже скоро ви пересвідчитеся, що вам тут місця немає –
вам, якими ви є, не буде виходу в космос!
the watcher, motörhead