Батьківська хата в саду яблуневім
Дрібним рожевим цвітом зацвіла.
А вітер між дерев гуляє.
Не чути кроків - пустка й тишина.
В хатині зажди було гамірно і шумно.
Зростали ми в любові і теплі.
Молитві щирій нас навчила мати,
Щоб йшли з добром у серці по житті.
Біленькі стіни, в рушниках ікони,
В куточку сніп, хліб круглий на столі.
Христос родився, йде свята вечеря -
Лунає коляда по всій землі.
Подушки вишиті у маках і узорах.
Тарас Шевченко збоку на стіні.
В печі сушились яблука і груші
І пахли хризантеми на вікні.
Старенька яблуня у вікна заглядає.
І гордо липа височіє край воріт.
Подвір'я в травах і густім рум'янку.
Широка стежка стелиться до ніг.
Роки птахами відлетіли в вирій.
Батьків нема - і в хаті пустота.
Солодкі спогади ночами гріють.
Минає все і вороття нема.
Стоїть хатина в сутінках вечірніх.
Місяць сріблястим світлом виграє.
Вона покинута, самотня в своїх думах,
Та все чекає, що до неї хтось прийде.
Батьківська хата в саду яблуневім,
Ти завжди в моїм серці і душі.
Вертаються в своє гніздо лелеки.
І повернутись хочеться мені.