Прости мені, моя ще ненароджена дитина,
Що мусила тебе убити
Хоч як того я не хотіла,
Та я нічого не змогла зробити.
Я перших Бога так просила
Перед іконами молила
І як тепер болить серце моє
Коли не стало вже тебе.
Я так просила і молила,
Щоб доля щось в житті змінила.
Так крик мій, сльози – не почув ніхто
Тебе не стало – всім дійшло.
УЗО. Твій серця стук
В моїх думках щораз спливає
І сльози котяться з очей,
Моя душа горить вогнем.
Мене осудять інші люди
І рознесуть зловіщі слухи.
Мене осудить за це Бог
Що я в житті зробила хибний крок.
Я прошу інших і молю
Щоб не ламали ви долю свою
Щоб берегли ви щастя своє
Щоб зберегли ви дитятко своє.
Якщо дитятко у вас живе.
Якщо загроз життю немає
Щоб ви могли ночами спати
Не треба діток убивати.
P.S.
Звернення до жінок, які на роздоріжжі.
Благаю! Прошу! Якщо дитина здорова, розвивається без патологій. Якщо ви здорові, маєте змогу виносити цю дитину, без ризику своєму життю і здоров’ю – не робіть аборт. Подумайте, чи зможете ви вночі спокійно спати? Чи не будете жаліти через рік, два, десять? Вибір за вами. ЗАКЛИКАЮ! ЗРОБІТЬ ЙОГО РОЗСУДЛИВО! ЗРОБИВШИ КРОК, ВИ ВЖЕ НІЧОГО НЕ ЗМОЖЕТЕ ЗМІНИТИ! Здоров ’я вам, та вашим діткам.
Анна Птаха
