06.09.2020* 13:30
Тільки що у Фейсбуці прослухав на російській мові розповідь про Леонардо да Вінчі – на українській такого нема, бо професійні патріоти вищі за прості розповіді про Велике та великих. Але на самому початку розповіді я мимоволі розсміявся, бо доповідач сказав, що Ломоносов є подібний до Леонардо. Сміх мій був гіркий та сардонічний.
Бо я пригадав як нам у школі вдавлювали у мозок цитату Ломоносова про «великий, могучий русский язык», велич якого така ж як і слов’янське коріння, бо основа його є тюркська. Як і генетика росіян.
Бо я пригадав ретельний критичний розгляд наукових псевдо досягнень Ломоносова, де було гарно показано, як вже тоді Росія формувала ідолів свого «величчя».
Бо я пригадав зміст книги росіянина Олександра Бушкова «Россия, которой не было» та трилогію українця Володимира Білінського «Країна Моксель, або Московія». Два автора, явно не мали ніякого зв’язку один з одним, стояли на різних ідеологічних позиціях, кожний є патріот своєї батьківщини, але показали, що Московія є дійсним спадкоємцем Золотої Орди, що вона побудована на Підступництві, Брехні, Агресії та Загарбництві, на Крадіжках всього і вся – від територій та аж до мистецтва та історії».
Бо я пригадав, як в час мого юнацтва, коли навалом йшла пропаганда, що геть в усіх галузях першими були росіяни, адже вони блоху підкували (!), як тоді сардонічно говорили на кухнях, що Росія – батьківщина рожевих слонів.
Бо я пригадав, що коли працював у Москві, то один раз завітав до Художнього салону і довго любувався взірцями творів з усього Союзу – українськими ліжниками, чорною чеканкою по та із металу із Кавказу, типовими виробами із бурштину прибалтів, національними виробами із соломи білорусів, узбецьким металевим посудом із характерним орнаментом тощо. А потім вирішим подивитися прізвища авторів і був приголомшений – всі вони були Петрови, Сидорови, Николаеви…
У 2018 році я розпочав робити графічний цикл «Стародавні боги України». Зробив 12 аркушів. Вирішив, що на кожному аркушу буде окрім символічного малюнку напис імені бога на кирилиці, глаголиці та на орнаментальній українській абетці. Було бажання використати також символ бога в рунах. Відправився до Інтернету у пошуках відповідних рун і….відмовився від цього наміру. Бо зміг адекватно використати тільки 2 руни, адже вся сфера інформації про руни спаплюжена байками росіян про їх величчя, про походження аріїв-слов’ян, тобто – росіян і про руни як основу цього…
Яку тему не візьмеш – всюди КАКАфонія росіян про їх величчя, стародавність їх походження аж від великої цивілізації біля Північного полюсу з іменем Вирій. Вершиною всього ж розповідь про сиг.
Пан Олександр Кваша (українське прізвище, чи не так?) наводить цитату із твору Валери Буторина «Славяно-Арийские Веды». Наводжу цю цитату в оригіналі, бо вона гарно показує, що Росія дійсно є батьківщиною рожевих слонів.
«Одна из самых малых частиц времени у СЛОВЯНО-АРИЙСКИХ НАРОДОВ называлась «сиг». Изображалась она РУНОЙ в виде молнии. Наиболее быстрое перемещение с одного места на другое определяется как 1 сиг. Чему же равняется 1 сиг в современных единицах времени? Ответ заставляет задуматься любого! В 1 секунде содержится 300 244 992 (300млн. 244 тыс. 992) сига! А 1 сиг, примерно, равен 30 колебаниям электромагнитной волны атома цезия, взятого за основу для СОВРЕМЕННЦЗ АТОМНЫХ ЧАСОВ,
Зачем же нашим ПРЕДКАМ нужны были такие малые величины? Ответ прост – для измерения используемых процессов.»
Все, що потрібне для демонстрації величі нащадків –росіян у цитаті виділене великим шрифтом. А тепер подивимось на це безглуздя критично.
Відомо, що швидкість світла визначається як 299792488 м/сек. Таким чином, треба визначити, що 1 сиг має швидкість вищу за швидкість світла. Цікавий факт, особливо, якщо врахувати, що апологети Скалярної фізики, розглядаючи так звану Скалярну зброю, визначають, що вона може діяти зі швидкістю вищу за швидкість світла, але уникають визначення цієї швидкості, розуміючи, що; 1). всі виміри тримаються на домовленості чисельного визначення; 2). Нема механізму визначити цю швидкість навіть по домовленості.
Процес самозвеличання Московії початий Іваном Грозним із загарблення Новгороду та захоплення рукописів Київської Русі ретельно протягується через нищення спадку Київської Русі, Великого Польсько-Литовського князівства і перейменування литвинів у білорусів Катериною 2, із нищення Запорізького козацтва та аж до сьогодення, коли Путін на його камарилья вважають київську княгиню своїм пращуром.
Росія дійсно є батьківщина рожевих слонів.
***
Саме так, у японців вкрали. І лапті не їхні і балалайка не їхня, гармошка не їхня, биті валянки, також, не їхні. Залишається - одна фуфайка. Але це вже виріб СРСР. Так, що в цих покручів монгольських нащадків нічого свого і немає.
