ну ось, тепер ви маєте баштового крана,
що може вас підчепити,
й піднести над буденністю високо.
погляньте на ті небезпечні отруйні змії:
вони плазують принижено, вони готові померти,
аби лиш ви заплуталися в їхній брехні, і впали.
бачите? краще вам жити десь на околиці в нетрях.
затримайте дихання: я несу вас просто туди,
бо сюди, де ви є, унадилися тварини всіх типів та видів,
і випадкові демони теж.
о, в вас тут гарне помешкання з усією модною технікою!
звісно, хай буде, адже ми отримали вашу душу.
вам вже не треба дбати про матеріяльні речі:
уявіть лиш, як я вас ламаю, шматую та рву на клапті;
як висмоктую мозок з ваших кісток тощо:
бо скрізь, де ви є, унаджуються тварини на всякий смак,
і випадкові демони зрідка.
ці димарі, що виригують чорноту, вас не повинні бентежити
– так само й як ми самі, голі у вашій тіні.
як щодо скибочки з гілочкою петрушки живого життя?
можна поторгувати людьми, батьківщиною, честю, совістю,
можна поїхати з помпою до найкращого закладу в місті.
ви ж знаєте, ви приваблюєте звірятину всіх ґатунків
і випадкових демонів – вважайте мене таким
occasional demons, jethro tull
