багряні відблиски на небі
натякають тобі, що ти помреш.
наближається буря! бігом ховайся
від атомної грози.
червоні спалахи на небі –
в їхньому світлі будинки
розсипаються на шматки,
люди розбиваються, мов глечики,
їхня свідомість розкладається на атоми.
механічний розум роботів-рабів
провадить їх просто до атомної домовини.
згори тече розтоплене сонце,
падає вбитий місяць
та сиплються рясно пластмасові квіти.
світ вже помер від радіяції.
він став жертвою людської фрустрації.
всю земну кулю охопив пожиральний вогонь.
перед нами – електричний обряд кремації.
земля розкололася, й відкрила нам свої надра,
– туди, як в провалля, провалюються міста.
річки й океани стали брудною гряззю.
якщо на це дивитися, кров тече з очей.
повсюди – попіл, прах та гори трупів.
нема кому оплакувати мертвих,
і тільки хмари, що сунуть, мов скорботна процесія,
окроплюють землю сльозами подекуди, де-не-де.
так все відбувалося, – все то споглядав
цар всього сущого своїм електричним оком.
він вкриває наш світ своїм милосердним крилом,
і розпоряджається закінчувати без нього.
на осяйних небесах співає небесний хор,
ангели в чорному вийшли завершити церемонію:
вони хапають грішні душі, й кидають їх до пекла,
звідки немає виходу, де тільки вічний відчай
electric funeral, black sabbath
