так, це була реальна й конкретна зустріч:
зустрілися пляшка з асфальтом!
леді, що сиділи на веранді, спостерігали,
що я робитиму далі. я просто заліз до машини,
а перед тим прошкутильгав сто один метр доріжкою:
вони увімкнули секундомір, тож мусив тут не баритися.
отже, я в свою чергу зловтішно запалив свої фари,
аби вони знали, що я – живий.
в голові гула негода, тож я випив пляшку текіли,
і став почуватися добре. магнітофон ревів нормально,
я вирушив на розвідки якихось нових шляхів.
шини горіли, гальма рипіли. на двадцять п'ятому колі
став сумніватися. успіх всієї кампанії став
залежати вже не від мене, а від моєї машини.
на моїх небесах помістилася вся земля, –
я порвав всі питання на мотлох, смерть у моїх очах
отримала кваліфікацію – я тріумфую чітко.
це було добрим початком великого довгого шляху.
машина – на колесах, колеса – на ходу.
народ мене підтримує; петро зелена муха
регоче, мов дренажна ринва інтоксикації.
всі глядачі підскочили:
brands hatch такого й не снилося!
на шостому повороті я вписався в калюжу мастила.
о леді щастя!
ти врятувала мене від больових відчуттів.
дякую тобі, – обіцяю:
вже ніхто не зведе мене з рейок.
вірю, ти чуєш мою брехню –
не думай, що я вже з'їхав,
а усміхнися, бо сподіваюся, я тебе звеселив.
тож ми знов пішли до бару, і вдарили ще по пляшці.
текіли там не було – ми, зміцнивши свій розум,
погодилися на віскі; допилися аж до вершини,
що з неї лиш можна, окинувши поглядом світ,
знов котитися вниз, – коли ти на цьому шляху
роздерибанишся вщент, лишається лиш сміятися.
благослови нас, боже! хай нас біда оминає
trashed, black sabbath
