Петренко Галині Василівні - 50
Село Миколаївка. В сорок дев’ятім
У Насті і Васі (у мами і тата)
Неначе у казці, як кажуть в народі,
Знайшлася Галинка в капусті, в городі.
Галинка міцніла, зростала, навчалась,
Аж поки солідним завклубом не стала.
Давала концерти, читала поетів,
Нарешті – студентка університету.
Конспектів – без ліку!
Її призначають у Крупіль Великий.
У Круполі стрівся їй парубок файний:
Петро, ще й Шишко – капітан на комбайні.
А як одружились, то вдячна Галина
Петру народила Сашка й Валентина.
Матуся і тато хоч би й не хотіли,
А дітки з гніздечка у світ полетіли.
Синок Олександр бригадиром на чіпсах
(Їх просто їдять, не чіпляють як кліпси)
А син Валентин уже в армії служить,
У рідній столиці, тому і не тужить.
Ми Галю вітаємо, як господиню,
Хорошого вчителя, ніжну дружину,
Як маму дбайливу, майбутню бабусю,
Хай літ 90 ще буде у русі.
Хай спина від горя ніколи не гнеться,
А серденько в щасті і радості б’ється.
Хай буде при силі потомство Петрове,
Хай буде й Петро у коханні здоровий,
Хай множиться рід українців Шишків,
Хай внуками радують діти батьків.
Хай стелить Галинка нову скатертину
І ставить на стіл ковбасу, мандарини,
Горілку і хліб, гусака в майонезі,
Вино, холодці та ще й сік із берези,
А рідні батьки, її друзі і діти
Хай Галі дарують цілунки і квіти.
Хай брат Олександр про сестру пам’ятає,
З сім’єю у гості частіш приїзджає.
А ми привітаєм Галинку й Петра
Обох з ювілеєм. То ж «гірко, ура!»
20.01.1999
