|
Дивлюся в даль,на буйнії ліси,
що вбралися у різні кольори.
А там,за ними височіють гори,
та полонини,наче безмежне море.
Це Закарпаття-це місце де гори і ліси,
де на високих горах,бачу кольори зими.
В білих шапках,одіті-Говерла і Менчул,
і листям жовтим,покритий - Нижній Звур.
Річки,що від дощів,теж колір поміняли,
пливуть у поспіху у низ - найдалі.
І тільки звук трембіти,що лунає,
наче в красу Карпат з гори пірнає.
Тут в Закарпатті,наче казка все,
тут люди,звірі,дерева і гриби - все чарівне,
Мій край,моя рідна земля,
тобою я живу,тебе з душі не відпускаю я .
Хай хмари й дощ,затемнюють твою красу,
але мій край,чарівний і має силу не земну.
Як чарівник,до себе приворожив усіх,
бо Закарпаття,не любити-Закарпатцю,є великий гріх.
ID:
895394
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 18.11.2020 18:15:09
© дата внесення змiн: 18.11.2020 18:19:54
автор: Бабич
Вкажіть причину вашої скарги
|
