("Всякий ученый немного напоминает труп" В.Гюго)
Чиста сорочка, мов білий ранковий сніг,
усмішка мила і запах вечірнього джину,
димний класичний піджак і приманливий сміх -
ніби майстерно і точно прекрасну картину
перенести у реальність хтось зміг
Сірі думки, мов сухий виродливий некроз,
очі сухі від навислої вічної втоми,
коло із чисел летальності й кількості доз
нібито стукіт незрушної темної коми
по нотах розклав якийсь віртуоз
Мистецтво життя в ньому квітне й летять пелюстки,
але відмирають наївні і ніжні ростки,
щоб стали цілющі - гіркі, та живильні ковтки