На дно океану спускається, в рідний свій дім,
минаючи зрізаний бурними водами фйорд,
вітаючи змазаний хмарами грім-
вертається юний Лорд
Гортає він хвилі й читає закони на них,
які написав його батько літ триста тому,
і поміж гір морських кам'яних
зростають порфіри йому
І золото стрімко відлискує зябрами риб
хвалебні вірші, і гімни підводні вже чути,
гігантські кальмари із глиб
з'являються, наче салюти
Пливуть каракатиці - вірний армійський флот
із синьокровних захисників свого Лорда,
і проводжають до грот,
де скеля розбилася горда
Де музика грає - акордами пінистий вал,
де плескіт знайомий від щупалець любих братів,
планктони ведуть карнавал,
а здалеку чути китів...
І Лорд відсвяткує повернення в водах нічних,
поки не з'являться в вікнах промінчиків смужки,
та знову на крики півнів гучних
лежатиме біля подушки