я пам'ятаю лютий жар всередині,
коли ти торкнула моє скрижаніле серце.
в моїй душі стогнали крики, як у пеклі,
й вона не витримала, і розвалилася.
я пам'ятаю свій смертельний голод –
я його не втамовував, хоч минали роки й роки.
знає лиш бог, як я потребував і мучився –
ти ніколи, ніколи, ніколи не могла залишатися поруч.
я пам'ятаю, мені казали про тебе – господи!
ні, не казали, але робили з тобою.
ти цілувала мене – то були поцілунки ганьби.
диявол приходив до мене, немов до своєї шльондри,
і плюндрував мою душу, щоб придбати її за копійку.
ще пам'ятаю світанки, як одкровення,
в соборі всіх нечестивих, що став був моєю церквою.
там я шукав собі відповідей, де танцюристки й співачки
цілу ніч аж до ранку правлять демонські меси.
ці ігри мене втомили; я обридив всяку підлоту.
та я не обридив тебе. ось ти – тут, а ось тебе вже немає.
скажи мені: як таке може бути, га?
я думаю, ти – повносправна відьма;
я думаю, ти водишся з чортом,
і мені залишаються тільки дві речі:
плащ та кинджал.
бо я в тобі помічаю щось таке, несумісне з людиною.
ти умовляла мене продати дідькові душу,
бо якщо, мовляв, не продам, ти її вкрадеш для нього.
я не продав: я обіцяв богові бути чесним;
і тепер я в долині смертної темряви,
де нічого немає, де не борються за свободу,
і гіркий поцілунок зради шепоче: помри у славі.
ні.
ти грала в ці продажні ігри.
звільни мене від цього: я не терплю брехні.
ти – несумісна з людяністю, ти – несумісна з людиною.
ти знов мені кажеш продати душу
так, ніби не ти її вкрала.
можеш не віддавати: я маю плаща й кинджала.
твій поцілунок ганьби ловив мене, і зловив.
cloak and dagger, black sabbath