ГІРКІ УРОКИ ІСТОРІЇ
Биймось, браття українці,
Биймось, до загину,
Втопім у своїй кровІ
Себе й Україну...
Чотириста років тОму,
Триста, двісті... Нині,
Довбанім себе добряче
Граблями по спИні.
Довбанім в чоло немудре -
Але чи прозріємо ?
Майже півтисячоліття
Однаково діємо.
Тетеря, Юрій Хмельницький,
Петро Дорошенко,
СамойлОвич, Многогрішний,
Михайло Ханенко...
То наші славні гетьмАни -
Один з другим бились,
Лівий берег, правий берег
Все Дніпром ділились.
Кидалися вліво, вправо,
Від турків до Польщі,
Та від чварів попадали
У пащу до мокші.
От так всіх наших гетьмАнів
Мокша й розтерзала,
Тортурами, дибами...
Чи в Сибір загнала.
Наші дні. Граблі ті сАмі.
Знов два таборИ,
А москва вже на границі,
Пре знутра й згори.
Москаль прийде в Україну,
Вискаливши ікла,
Щоби ні одна душа, панове,
З "обіймів" не втІкла.
І потече кров рікою
У Чорнеє море,
Прийде чергова Руїна,
А з ним людське горе...
Між собою биймось, браття,
Биймось до загину..,
А хто ж буде боронити
Неньку Україну !?
10.07.2020 р.
