- Яке велике море, мамо! Поглянь на кораблі, мій татку! –
радів синок. Сюди приїхав з родиною сьогодні з ранку. Він
бачив море вперше. Так. Розповідав дідусь про нього, тому
й приходило у снах.
Про далечінь не знав ще синю. Не відав він про сильну хви-
лю. Про глибину морів не знав і про скарби її великі, які ді-
дусь вже в серці мав.
З внуком на море дід дивився. Воно здалось йому малень-
ким… (уздовж і впоперек сходив), хоч в нім слідів не зали-
шив. О, скільки бачив він й пізнав! Щодня щось нове відкри-
вав. Були ті дні такі щасливі…
А хвилі пінились, грайливі, мов лащились. А чи скучали?
Та все ж їх море знову звало. Маленьке море… бо в душі воно
вмістилося. А внуку про море рано ще це знати. Йому ще море
підкоряти.