СІЛЬ ЗЕМЛІ
Я чую історії страшнії звуки:
І сльози, і біль, і великії муки
Терпів ти, народе, ніким не здоланний,
Бо завжди з тобою дух наш незламний.
Народе слов′янський – ти сіль для землі.
Нехай всі це чують – великі й малі.
І біди ніякії нам не страшні,
Коли ще народ співає пісні.
Пісні про рушник і рідний поріг,
Про те, що назавжди у серці зберіг.
Зберіг мій народ – найдорожче у світі –
І Київ, і Русь, що сльозами политі.
А Либідь, і Леся, і сивий Тарас
У новий похід запрошують нас.
Ходімо, словяне, прокиньтесь від сну,
Віщують нам ворони долю страшну.
Невидимий ворог на нас наступає,
Та віра святая знову нас обєднає
З молитвою й Богом ми підем в похід
За віру, любов, за багатий наш рід.
Прокинуться люди, земля зацвіте
І ляже на серце слово святе.
І всі побудують храми в душі,
І інші вже будуть складатись вірші.
