|
Могучими ланцюгами,мене думки звязали,
обвивши так - без них і кроку не зроблю.
Наче кайданами,душу мою сковали,
так за життя своє усе - я і живу.
І я підвладний цим думкам,бо у них є мрії,
які дають наснаги і сили у житті.
Ще у мріях цих,сімя,кохана і діти -
а це та сила,що світиться в моїй душі.
Біда невтому,що мене сковали,
біда у тому,що до кайданів звик.
Я виріс,живу й крокую далі,
і за мелодію життя,приймаю ланцюгів,цих скрип.
І кожен раз,ці ланцюги все важчі-
щоб нести ношу цю,потрібно відпочить.
В той час,думки приходять кращі,
нове колечко,на ланцюгові,вже дзвенить.
Так хочеться вже скинути,ці пута,
підняти голову і крокувати по житті.
Але думками,знову,душа моя вся скута,
і моє тіло допомагає,вижити душі.
Можливо ви,когось або себе впізнали,
а хтось,можливо скаже - то все піар.
Але то правда,що думки людське життя сковали,
і ті,що ще не сковані - я заздрю вам.
ID:
903776
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 05.02.2021 18:37:14
© дата внесення змiн: 05.02.2021 18:37:14
автор: Бабич
Вкажіть причину вашої скарги
|
