Вулиці міст байдужих —
вени поміж дверей.
Небо в брудних калюжах —
вікна у світ людей.
Море створінь безликих,
як неприглядне тло.
Скупчення без'язиких,
очі — бездушне скло.
Люди, яких так мало
серед блідих тіней,
переповняють зали
вічно глухих ночей.
Плачеш слізьми гіркими,
пестиш уявну тиш…
Може давно не з тими
і не про те мовчиш?
В світі всьому є пара,
то тільки лік на три.
Навіть якщо примара.
Навіть якщо без при...
Ті, хто плекав роками
гонор палких натур,
зводяться стрімчаками,
мов криголами бур.
Падати двічі й тричі,
та підніматись знов.
Смерті дивитись в вічі,
щоб віднайти любов.
Березні, липні, грудні...
Через віки мости.
Ким проживаєш будні?
Хто в цьому світі ти?
---------------------------
фото Крістофера Жакро
Падати і вставати, йти вперто вперед і шукати себе! Іти з любов'ю, милосердям і добром у серці. Мені сподобався вірш, є якийсь надрив у ньому. Справді, ми все життя шукаємо себе.
Наснаги вам і добра!