В раю небеснім, між світів,
У сонячній тіарі
Два білі янголи святі
До Господа злітали.
Один до неба від землі
Шугав щораз невтомно,
А інший часто в самоті
Дрімав на хмарі скромно.
І він здивовано спитав
У стомленого друга:
- Ти крила в праці вже злітав,
Чому така напруга?
- Несу послання до Отця,
Про все, що люд тривожить,
І в кожнім моляться серця :
- Допоможи, о Боже…
- І я несу молитви теж,
Та інший в них початок:
- Я вдячний, Господи, за все…
Послань цих небагато…
Так, грішні люди, – в суєті
Лиш Господа благаєм,
Берем дари Його святі -
Про вдячність забуваєм.
