Весняний день із сонечка почався,
погнав у даль невтомних бджіл,
десь у кутку промінчиком погрався,
а потім вітерцем зешелестів.
І стало тепло й радісно навколо,
хмаринки вітер ніжно колихав,
і посміхався ліс мені чудово,
неначе таємниці мої знав.
Я подивлюся в голубе озерце
в до берізки ніжно прихилюсь,
цілющої води нап'юсь з джерельця,
лелеці в небі ніжно посміхнусь.
Все це-земля моя, моя країна!
Ці води, ліс і ця краса.
Яка ж вона незвідана й чарівна!
Її вмиває ранішня роса.
Барвистий мій віночку з квітів,
країна ласки, сонця і тепла.
В душі моїй залишишся назавжди,
як мій пристанок щастя і добра.
