Він плів її неначе мереживо,
Додаючи все нові і нові візерунки,
Тонкими ниточками змінюючи її маленький замкнутий світ,
В якому було так мало простору,
Так мало досвіду...
Цей світ ставав ширшим, неосяжним.
Там, де проходить здавалося кінцева лінія горизонту,
Народжувалося щось нове, нестримне, розкуте.
Він любив вплітати в її волосся різні квіти.
Квіти радості і сміху чергувалися з квітами суму і сліз.
Яскраві квіти щастя йшли поруч з трояндовими квітами пристрасті.
Він любив милуватися ними, любив торкатися
Любив доглядати.
Потроху вплітаючи все нові і нові шовкові ниточки,
Додаючи все нові і нові кольори, вона ставала іншою,
Вона вже не боялася торкатися землі босими ногами,
Навпаки, їй подобалося відчувати
Лоскіт травинок і прохолодну вогкість вранішньої роси.
Її колись така дивна, обережна замкнутість,
І така ж дивна і нерозмовляюча сором'язливість
Вже не сприймалися як щось необхідне чи нормальне,
Тепер, йдучи вільною ходою,
З її волосся падали кольорові пелюстки нових,
Досі небачених, в повному своєму цвітінні квітів.
Дозволю собі трошки уточнити:
"Потроху вплітаючи все нові і нові шовкові ниточки,
Додаючи все нові і нові кольори, вона ставала іншою" - мається на увазі, що вона вплітала? чи все ж він?
А тут: "Тепер, йдучи вільною ходою,
З її волосся падали кольорові пелюстки нових..." - виходить, що пелюстки йшли і падали
Натхнення!
я мала на увазі, що варто було б поправити, аби було ще краще (і правильно) 
