Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Вікторія Т.: Із чого майбутнє сплітається - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Максим Тарасівський, 23.04.2021 - 05:16
Чудово за змістом і за формою - є щось в ній таке, що я уявляю при слові "рапсод".До речі, знаходжу відлуння Вашого прекрасного вірша у моєму давньому есеї: "...старые фото — весточка из будущего, нарисованного быстрыми кистями надежды. Моё лицо в зеркале — весть из прошлого, в котором уже ничего нельзя изменить. Поэтому фамильные черты заметны, а выражение лиц совершенно разное. Надежды не оправдались" Вікторія Т. відповів на коментар Максим Тарасівський, 24.04.2021 - 09:21
Дійсно, є подібність із Вашим твором, але я його, здається, не читала. Як він називається?
Максим Тарасівський відповів на коментар Вікторія Т., 24.04.2021 - 10:37
Це давній текст, ще й під псевдо: https://archive.otrok.org/ru/sections/art/show/predchuvstvie_raja.html
Вікторія Т. відповів на коментар Максим Тарасівський, 25.04.2021 - 06:26
Красиві обличчя! Я би сказала, що люди минулого були спокійніші, менш метушливі й налякані, тому що кожен знав своє місце у житті і коло своїх обов’язків. Вони чітко знали, що від них вимагалось. Розуміння сенсу життя передавалось з покоління в покоління, більшість не відчувала стану внутрішньої тривоги й паніки, як це сьогодні відчуває майже кожен.
Фотиния, 20.04.2021 - 20:11
ці люди на фото – які ж ми були ненаучені шикарний рядок! (довелося запозичити з глоссарію Еллочки бо бракує слів передати всю гаму почуттів) Погляд "научених" на тих наївних "незнайомців" на фото Вікторія Т. відповів на коментар Фотиния, 21.04.2021 - 09:59
Для мене цей рядок був несподіванкою. Спочатку виглядав трохи...дитячим, але контексту твору, здається, відповідає. Дякую!
|
|
|