Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Микола Коржик: Купала. - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Лада Квіткова, 09.06.2022 - 07:21
Коли садили християнство, На Київську святую Русь, У водах гинуло селянство - Повір або вже мертвим будь. А Бог стояв обабіч схилу, І плакав разом із людьми. Коли насильство породило, Янге́лів з білими крильми? Тепер забуті злі убивці, І віра в праведне життя. У храмах правлять богохульці, І куполи їм - укриття. Не треба плутати поняття Любов всевишнього отця, Це не попи і не розп’яття, А чисті люблячі серця. Сокол, 12.07.2021 - 18:31
Тривожний вірш.Одне скажу, коли народ незнає історію свого прошлого та ще ігнорує мову,то є билина в полі. А наші Українці не хрчуть знати своїх предків, життя предків і про їхню древню віру. Тому й докотилися до бидлячого життя сьогоденя. Микола Коржик відповів на коментар Сокол, 12.07.2021 - 22:57
Цілком з Вами згоден! Дякую за коментар.
Наталі Косенко - Пурик, 10.07.2021 - 07:52
Язичництво "пре" із народу,Христос десь далеко стоїть, він прагне крізь призму століть розгледіть число цього коду. Чудово сказано. Пісаренчиха, 07.07.2021 - 11:18
Який Ви категоричний.Вінки з порожніми пляшками - це погано. Та і без пляшок. Не знаю. Я б не ризикнула пустити на воду вінок зі своєї голови. Однак, чим би діти не тішилися. Микола Коржик відповів на коментар Пісаренчиха, 07.07.2021 - 15:18
Я просто, як завжди, не зумів сказати те що думаю про Купалу, А думаю я, як про єврея у лазні: " Абраме! Ти або труси одягни, або хрестик зніми."
|
|
|