Так ось воно в чім справа, ренегатко!
Тепер, нарешті, все я зрозумів!
Розкрив Господь приховану загадку
І суть твою зрадливу освітив.
Навчати школярів російській мові
Обрала ти за покликом душі,
Бо їй принадна плата гонорова –
П’ятнадцятивідсоткові книші!
Іуда Скаріотский здав Ісуса
За тридцять вожделенних срібняків,
А скільки ж коштує твоя спокуса?
Банально – вдвічі менше мідяків!
Ти прожила життя своє в достатку:
Платня висока, пільги вчителів,
Тепленький клас, ніякої пиляки…
Ти – вчитель мови братців-москалів.
Тепер заради неї Україну
Розпилюють упевнено вони,
І зраджені тобою діти гинуть
На теренах російської війни.
Твоя вина у тім незаперечна,
Бо зрада завжди проливає кров.
Однак, тепер ти вже – поет статечний,
Бо дух козацький зраду поборов.
Та не в тобі, а в цілій Україні,
Бо Бог проти Московії повстав.
І розпочав революційні зміни –
І моди «патріотів» час настав.
Ось ти швиденько в ню переметнулась -
І гайда українською строчить,
В повітрі непомітно перевзулась –
І вже Ганнуся-патріот стирчить!
І знову ти у виграші, Іудо!
І знову тобі платять мідяки.
Але як душу вичистиш від бруду?
Чим виполеш духовні будяки?
Прийшов Ісус до тебе й мовив: «Ганю!
Це ж Я за тебе Свою Кров пролив,
І в Ній твоїм гріхам прощенну баню
Своєю Богомилістю зволив».
Але тобі Син Божий не цікавий –
Бо в твоїм серці якийсь інший бог:
Якийсь непевний, хитрий і лукавий –
Без імені, без честі, без вимог.
Це він тобов, пристосуванко, крутить,
Неначе циган сонцем у брехні.
І через тебе людям мізки мутить,
А українці гинуть на війні!
