|
Чому покинув ти мене,
ще й досі милий я не знаю,
ще й досі серденько моє
у кожнім сні вернись, благає.
Довкола кажуть всі мені,
що пройде час й загоїть рани
і всі мої болючі шрами,
на серці є що й на душі
стануть байдужими мені.
Та скільки часу вже пройшло,
роки вже цілі проминули,
а серце досі ще моє,
його ж немов би розгорнули.
І не загоїлися рани
І ниточки що мали б шрами,
мої зашить,немов шипами
все більш ночами непокоять,
все більше колють у ві сні,
бо ж там з тобою й досі ми.
А наяву вже нас нема,
вірніше є, десь ти, десь я
окремими світами ходим.
Коханний мій, а я ще й досі,
твій голос чую у ночі,
о серденько моє де ж ти,
прийди до мене я благаю,
тебе щє чую, щє кохаю.
В самотнім віртрі ти звучиш
в холодній ночі ти існуєш,
краплинкою дощу мене
в повіки ніжно поцілуєш.
Я знаю рідний мій ти чуєш
мій крик душі,
мій біль, мій плач,
Не можу жити так, пробач.
Не хочу я, це ж не життя,
з тобою б я у небуття
хоч зараз милий полетіла,
все що тримає, б відпустила
Та й не тримає більш нічого,
без тебе і мене не стало.
І що лишилося мені
коли сумними стали дні,
щоночі вітру промовляти,
краплиночок дощу чекати,
аби стікали по щоці
і мої очі цілували
Аби сльозинки всі мої
З собою любий забирали.
ID:
925884
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 22.09.2021 15:18:09
© дата внесення змiн: 22.09.2021 16:27:42
автор: antoni.ua1984
Вкажіть причину вашої скарги
|
