Хай буде ця осінь добром оповита,
Хай щастям і затишком гріє серця,
Що мерзнуть, часом, після теплого літа,
Шукачи в спогадах вільні місця.
Хай душі вдягнуться в яскраві кофтини,
І сонцю всміхнуться крізь сірі хмарки,
Дістануть цукерки солодкі з торбини,
До кави, що варять із часом роки...
Присядуть в гамак, під дубки золотаві,
Вдихаючи радість від цього життя,
І стихнуть тривоги, мов брами іржаві,
Любов запалає в багатті буття.
І хай буде кава вже вкотре допита,
Танцюють дощі на асфальті фокстрот,
Хай тануть у листі сліди цього літа,
Та в осені теж є багато щедрот.
Вона з ностальгій свіжовипраних зшита,
Божественним спокоєм ніжить думки,
Мрійлива красуня, руда Афродита,
Милуються нею із неба зірки...
Хай кожна душа буде з нею відкрита,
Хай усмішка щира не сходить з лиця,
Хай буде ця осінь добром оповита,
Хай щастям і затишком гріє серця.
***