Фізаліс помаранчево-багряний,
Мов теплий, шовковистий каганець,
Закоханий у осінь, чи коханий,
Чи просто часу вірний посланець...
Горить на парапеті дум безсонних,
Пастеллю розливаючись в роках,
По смутках і по радощах сезонних,
По списаних чорнилом сторінках.
Торкаючись невимушено ґрунту
Життя стежин заплутано-складних,
Які ведуть із пункту і до пункту,
Ведуть без відпочинку й вихідних...
Де світиться фізаліс на узбіччі,
Мов теплий, шовковистий каганець,
Мов усмішка на осені обличчі,
Чи просто часу вірний посланець...
***
