Твої слова мають шкіру...
Лагідно торкаються мене і я відчуваю пронизуюче тепло.
Я можу їх бачити і споглядати красу,
Яку вони лишають по собі на мені,
Ніби крапельки від подиху, стікаючи по склу.
Ніби мазок від пензля художника на полотні,
Вони пестять живіт і груди крильцями метеликів,
Одночасно випускаючи моїх на волю.
Лоскочуть мурахами, відтворюючи на спині і руках мільйони мурашників .
Твої слова залишаються в мені,
Просочуючи тіло ніжністю і збудженням,
Проникаючи у саме коріння,
Насичуючи пристрастю думки і кожну клітинку мого я.
Розтікаючись всередині ендорфінами щастя, вони знерухомлюють мене,
Роблять чутливим, забирають біль...
І я насолоджуюсь тобою.
«Я насолоджуюсь тобою навіть коли…, коли є лише твоя посмішка Чеширського Кота, коли струни мого тіла ще відлунюють мелодію, зіграну тобою,… твої слова мають крила, що ніжно пестять мою душу…»
Ви вмієте надихати) Дякую
tru відповів на коментар Yrina9, 22.02.2022 - 11:37
)) 
мурахи по шкірі ... 
