Маленьке джерельце із-під калини
Під небесний клекіт журавлинний,
Охолодивши розпечений граніт,
Бігло у незнаний досі світ.
Пливло між трав, даруючи вологу,
Собі до сонця пробиваючи дорогу.
Підтримало волошки стебельце
Й зустріло інше маленьке джерельце.
"-Привіт! Привіт! - дзвеніли потічки,-
Примявши будяка холодні колючки.
- Давай знайомитися: я пливу зі Сходу!
- А я із Заходу несу джерельну воду!
- Подружимось? - Давай! І щоб було
Із нас одне велике джерело."
Й розбурхано понісши часу лік
Два джерельця злились в один потік.
Сміялись, бігли, набирались сили,
Змивали нечисть і біду косили.
Несли вперед цілющі свої води
Серед прекрасної чудової природи.
Й минувши пелену туманну і безродну
Злились у річку глибоку й повноводну.
