Жінкам-волонтерам
Ця жінка на воїна схожа
І янгол вона водночас.
І знає це куля ворожа,
Як їде вона на Донбас.
Рятуйте, о сили Небесні,
Від вражого ока її.
Чекають бійці на ті весни,
Що з нею несуть солов’ї.
Вона вже – не воїн, а Мати,
Цілують їй руки Сини.
І ладна їм серце віддати,
Щоб жили на світі вони.
Роздала себе по шматочку,
В очах запалила вогонь,
Вертає з гарячої точки,
Любов віддала, бо - то бронь.
Авто заколисує втому
І сняться Матусі Сини.
Як жаль, що не крапку, а кому
Поставили руки війни!
По колу (як прикро) – все знову,
Зібралась до купки – і в путь.
Усмішку, крізь біль, калинову
Матуся везе у майбуть.
