Не шукай на злі красивих цяток,
Зло, воно брехливе, аж за край!
Вип’є все, щоб залишивши вату,
Затоптать навік дорогу в рай.
Нам завжди боротися зі злом,
І, здається, трошки ще і зборем.
Та, воно скрізь лізе напролом,
Хоче біль розлити всюди морем.
Рядиться у вірних та святих,
Розсипає скрізь обіцянок крихти.
Всіх його доріг брехливих і пустих,
Світу і повік не перейти.
Без опори, що б у нього вийшло?
Без підмоги згинуло б воно,
Та впряглись і правлять його дишло
Зрадники, підліші ніж в кіно.
Всім їм щедро буде зло платити,
Та на те в нас заздрість не зійде!
Лише прагнення по правді жити
В більшості нас дзвонами гуде!
Злу прийде кінець вже безумовно,
Зрадники заб’ються в тужнім плачі!
Люди ж мусять дихати на повну,
В нелюдів не має буть удачі!
22
