_UU_UU_UU//_UU_UU_U;
Милая німфо статечная, милая квітко дніпровська,
Я захотів несподівано пісню найкращую скласти
Щоб вшанувати взаємини, котрі мене надихають;
Ясністю віршів буяючи, буде поема довічна,
Наче імення поетове, наче кохання дівчини;
Даром тобі, нареченая, будуть рядки пишнословні,
Щоби залишився в памяті місяцем я променистим,
Не загубився в темнявищах лісу марнотности якось
І зоставався закоханим, попри заправдності світу,
Котрі нахабливо знищили всяке в мені почування.
Слави жадаючи вічної, кличе віршар Калліопу,
Музу тендітну поезії, що поважають століття,
Він учинити наважиться справу величну Вітчизні:
Пісню потужну гекзаметром, складом старого Гомера,
Буде писати розважливо, доки стачатиме сили;
Пісня лунатиме барвами про різнорідні красоти,
Що залишилися в памяті руського люду навіки
І усолоджують даності грізного часу сьогодні.
Всіх звеселяючи красністю, слово поллється пісенне
У далечінь неосяжную, за небокрай широченний –
Там розійдеться гротесками та розлетиться птахами
Милеє слово поетове, ставши останнім привітом,
Що посилатиме світові Дніпра пісняр одинокий.
Справу таку титанічную треба содіяти русу,
Щоб повернулись одвічнії люду місцевому сили –
Їх позабирано начебто, деся вони погубились –
Та помогли оживитися у боротьбі неминучій
Руському племені грізному, жителю світлого краю.
Ти поможи, сонцеликая, втілити задум шляхетний,
Вірш укріпляючи силою, котру в собі заховала,
Котра Вергілію римському й Віслиці мужньому сину
Неба сягнути величного легко дозволила раптом;
Лаври поділяться порівну, йменом, однак, Самослава
Я підпишу яснобарвнії білії співи поеми,
Задля уславлення русичів, що піснопінь зачекались.
Смутнії хвилі гойдаються, міст велетенський тривожать,
Дніпр сивоокий пускається у дивовижнії танці –
Осінь прийшла златотканная, з нею прийшли буревії,
Що усолоджують погляди мирних вандрівних рутенів,
Тамо поля золотистії теж розважаються з вітром,
Морю подібними робляться під небесами сумними,
Котрі оплакують літечко, що полетіло назавжди
У світлолюбні далекості, у полудневі країни;
Марно шукати веселощі – тільки краса напівмертва
І працьовитії русичі всюди порадують очі.
Тут віднайшов упокоєння грізливий Рус-мечоносець,
Пращур словянських народностей на благодатному Сході,
(Леху відважному родичем і русовласому Чеху
Був войовник убилинений), тут відбувалися війни,
Що усесвітню історію швидко ламали собою;
ID:
943946
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 03.04.2022 19:55:36
© дата внесення змiн: 10.08.2022 23:33:46
автор: Дефлоратор
Вкажіть причину вашої скарги
|
