А Над Бучею горить небо
Чи то кров'ю пише диявол.
Як люди кричали" не треба ",
А їх так люто вбивали.
В Ірпіні багряніє захід,
Догорає спалене щастя,
Відпрацьований дикий намір
Розриває душі на шмаття.
Коли маму ґвалтує нелюд,
Коли очі сповнені страху...
Коли смерть стелить постелі,
А чорти регочуться в залпах.
Там де квіти- тепер могили,
Де могили - тепер міни.
Кого ж матері ви "РАділі"
Чи для пекла готовили зміну?
Щоб дітей катували, звірі!?
Чи кричали "Лави хохолку"?
Вам би " мамки рассии "згинуть
За синами горіти в бомбах.
Вам би жони сіль цілувати
З наших хрестиків горе в долоні,
Ви - потвори, ви- нація катів
Увіковічнені наші прокльони.
Українець-це воля, це щирість
Ви ж " рассєю рабами ражали "
Вашу лють, фальшиву силу
В українській землі поховаєм.
Т. Шульга 03.04.22
Слава Україні! 
