Не відірватись від її очей,
Не відірватись від її пісень,
Бути опорою її плечей,
І бути з нею у останній день …
Вони прорвались вже в кількох місцях,
І тих, хто поруч був, уже нема,
І скільки правди у нічних піснях,
Не просто так, бо то вже не слова …
Що скажеш їй у ваш останній день?
Чи так потрібні ще якісь слова?!
«Я знаю: ти така, немов з пісень.
Така яскрава і така жива …"
Нема ненависті, пропав кудись і страх,
Лиш тільки біль, що ти уже пішла,
І зброя заніміла у руках,
Нікчемний світ, в якому стільки зла …
До нас прорвуться завтра,
Вже межа,
Усе життя складається з руїн,
Це там на півночі людське немов іржа,
І кожен день - не встаючи з колін …
А тут … пішла, а наче ще стоїть,
Прозора постать, посмішка в очах,
І кожна вічність мов звичайна мить,
І кожен погляд мов у небо птах …
*захисницям Маріуполя