«… Щасливий більше, аніж веслярі човна
Розбитого: їх шторм загнав на реї
А там земля, все ближче і до неї
Крок. Під ногами врешті-решт вона…»
(Франческо Петрарка)
Заратустра замуровує двері –
Замуровує браму «завтра»,
Закладає цеглинами важких слів
Отвір дверний «вчора».
Лишається тільки «сьогодні» -
І то не двері – віконечко:
Де клаптик синього неба
Наче хустина пілігрима німого,
Яку взяв він собі на пам’ять
Про оксамит життя весняного,
І клаптик поля траворунного
Густого, наче вечір квітів вероніки.
Заратустра годує журавлів зорями –
Так ніби він не вісник вогню,
А пастух птахів-пророків,
Що вистукують тобі хвилини й години,
Дні та століття, епохи та ери
Замість зозулі зрадливої –
Візитерки чужих гнізд і годинників.
Позбавлене світанків «сьогодні» -
В яких соборах і якому святому
Замолити гріхи твої Каїна –
Коваля перших ножів блискучих?
Писемність нову сиджу і вигадую
У часи Калігули-цісаря,
У часи Чингісхана огидного,
Письмо, яке прочитає Агні –
Бог вогню, бог-посланець оновлення,
Письмо, яке підказала мені черепаха,
Що теж живе тільки сьогодні
У своєму озері давно відомих істин.
Слова-колібрі віщують омріяне,
Сокровенне і недоторкане –
Слова, писані в темну книгу
«Сьогодні».
!!!...мені завжди маячить образ "зачинених дверей"...це особливо відчутно тут, в окупації...і Каїн...і "слова-калібрі"...тільки "двері" ті зачинив (зачиняє?...) не Заратустра...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Темна книга сьогодні, позбавленого світанків... Навіть Заратустра безсилий і замуровує браму завтра. Марно чекати допомоги від зозуль і черепах. І тільки слова-колібрі з темної книги сьогодні, з допомогою нової писемності вказавши, що час нового Каїна, найгірший за самі темні часи всіх віків, тільки вони віщують омріяне. І тоді Агні, бог оновлення, побачить, що йому робити. І ми всі з радістю допоможемо!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий глибокий і філософський відгук. За тке серйозне розуміння мохїх метафор.