Час зупинився на відмітці
"24 лютого". Неначе назавжди - на помітці
Рашистській танку затопленого
У річці під вікнами граду колись захопленного.
Час зупинився, коли танки
Увійшли далі Донбасу, Криму - як маки
Поля стали в той день від
Тисячох згублених душ. "МІД"
Же рашистський брехливий, "Госдума",
'ФСБ" і народ - вогнем і мечем; яка же ти дура,
Росіє - оплот путінізма тут згине
На українській землі. Та не мине
Відчуття більше того, що час плине вже не так,
Як колись - коли байдуже всім на росію же було, а відтак
Помилка то була же смертельна для
Тисячох, а для мільйонів - знедоля.
