Напевно, що була б це вже не я,
Якби не народилась в Україні...
І не боліла б так мені земля,
Котру пильнують предків моїх тіні...
Не знала б ці ліси, гаї, поля,
Високогір'я і печерні скелі,
Каньйони, диво-ріки та моря,
Мости, величні храми та тунелі.
Не мала б духу зазирати в час
І спогади, які болять родині...
Як добре, нині, що багато нас,
Тих, що зродились й досі в Україні...
І хай нам, друзі, вистачить життя,
Щоб кожному із воїнів вклонитись
За мир, за волю, долю і буття
В котрому можна жити й не журитись.
