… чим раз, то ближче до осені
поля зарослі, не скошені
цієї весни не засіяні,
як сироти – зневірені …
… укриті порохом, кровю й слізьми
ще кулями, о Боже –кулями !!!
лиш сніг приховає чужинські сліди
все чули ми, все знаєм ми …
… дощі не спроможні змити
набутої чорноти, але
поле буде жити,
так, як живуть сироти …
… не знаючи де? хто? і звідки?
лиш роду знамена присутні …
… здичавіле жито – жовте
і небесна синь – присутня …
… відсутня турбота і ласка,
о після озветься сторицею …
… повернуться люде у хати,
засіють ріллю пшеницею …
… і іншою, гоже, пашницею
й не наче в колиску …
… по рідних ранкових росах
від Херсона й до Маріуполя
від Бучі, Ірпеня й до Бахмута
хай знають, що: - Це моя земля!!!
Від Хуста, Львова й Долини
До Луганська та Донецька …
… не скорена, вільна країна,
Яка Україна зветься!!!
