Сирена. Поліцейський автомобіль. Три легковика. Два прапори на кожному. Мікроавтобус з затемненими вікнами. Плетениця легкових автомобілів з прапорами. Жіночки, яких процесія застала біля пішохідного переходу встають з колін.
Вкотре? Котрий повертається в це маленьке містечко, щоб лягти в землю, яку так віддано захищав?
Жіночки витирають очі, йдуть далі за своїми буденними справами.
Що відчуваю я? Почуттів немає. Заблокувала. Якщо дозволю собі щось відчувати, захлинуся емоціями, загину. А яка і кому з цього буде користь?
Є думки. Достойна смерть достойної людини. Смерть воїна. Померти зі зброєю в руках, захищаючи тих, кого любиш, це не для всіх. Така смерть для тих, хто має силу і волю, чия жага до життя настільки велична, що не може вміститися в маленькому людському тілі.
Він повернеться. Він повернеться дуже швидко. Ввійде в цей світ через тіло доньки чи племінниці. Старі люди будуть тихенько казати «викапаний». Молоді будуть виховувати. А він буде дивитися на них з безмірною любов’ю, з безмірною жагою до життя.
