Спекотний день, тривожна ніч,
І час сумний для українців,
Тих, хто боронить пліч-о-пліч
Свою країну від чужинців.
Кипить ненависть в нас і злість
На ці скажені дикі зграї,
Що з задоволенням вбивають
І власну б матір розп'яли.
Та проти темряви буття
Ми мусимо триматись світла,
Як не хотілось всіх їх вбити,
Ми маємо нести життя.
Як промінь сонця проти ночі,
Малий народ проти орди,
Сміливо дивимось в ворожі очі
Ще від князівської доби.
Не залякати нас терором,
Жах перетвориться на біль,
Крізь війни та голодомори
Усе ясніша наша ціль.
Як об ковадло України
Розіб'є клюв кривавий кат
А потім бог надасть нам сили,
Орла-мутанта ощипать.
А далі день настане новий,
І буде ранок всім чудовий!