Коли з’являється у мене вільний час,
Тоді не гаяти я намагаюсь,
А з користю проводити його всякчас,
Як маю змогу, завжди я стараюсь.
Цей час присвячую себе всього, цілком
Тому, що серцю радість лиш приносить,
Його заповнюючи щільно, та з умом
Лиш тим, що незабаром плодоносить;
Лише отим, що у близькому майбутті
Внесе обов’язково зміни тії,
Що з миттю кожною в моїм земнім житті
Сповнятимуть усі надії й мрії,
Що серденько моє так гаряче плека
В нестримному чеканні все ж здійснитись,
Та знаю, що, як не підніметься рука
На те, повік в життя їм не втілитись.
Адже не досягнути бажаного так,
Лише солодкими про те думками.
Бодай початок дати слід йому, однак
Початок не словами, а ділами.
У вільний час ‒ час, вільний від турбот,
А також від постійної роботи,
Іти слід крок за кроком до висот,
Забувши про усі свої клопоти;
Іти до світлих прагнень, мрій, бажань,
Які в душі та серці оселились,
Та слід прикласти максимум старань,
Аби насправді всі вони здійснились;
Бо ж вільний час ‒ ніскілечки той час,
Аби нічого в ньому не робити,
А час отой, в якому кожен з нас
Те робить, щоб лише щасливо жити.
Євген Ковальчук, 26. 05. 2019
